Пуер

Назва «пуер» з'явилося завдяки гірській провінції Юньнань повіту Пуер — саме там почали пресувати чай у кілограмові цеглу для транспортування. Згодом раннє назву «чай Пуер» («Пу ча») спростилося до «пуер».

Зараз сорт проводиться в різних китайських провінціях, тому не можна говорити про якийсь еталонному смаку або властивості пуеру. Вони залежать від багатьох чинників: традицій чайного заводу, віку і типу чайного дерева, часу і місця збору врожаю.

Фактично пуер — це сімейство чаїв, що складається із сотні підвидів, об'єднане традиційною технологією виготовлення. Суть технології — в правильній підготовці і довгої обробці листя з подальшим пресуванням чаю в цеглу, млинці та інші форми.

Види упаковки.

Блін — найбільш поширена упаковка. Вага — близько 400 р.

Чаша. Вага — від 3 м до 3 кг

Брикет — одна з найдавніших форм пресування. Вага — від 100 г до 1 кг

Відокремити необхідну кількість чаю від брикету — справа непроста: брикети спресовані дуже щільно. Існують спеціальні пристосування, за допомогою яких можна відокремити невеликий шматочок. Якщо ж ви тільки починаєте знайомство з пуерів і такого предмета у вас немає, нагрійте брикет над парою і відокремте потрібну кількість за допомогою виделки або ножа.

Пуер — не легкий наркотик, від нього не повинно «перти». Чайне сп'яніння досягається завдяки зниженню рівня цукру в крові. Саме тому виникає невелике запаморочення і легкість в тілі. До речі, про неприємні побічні наслідки цього ефекту нічого невідомо — навпаки, такий напій вважається корисним для здоров'я.

Виробництво.

Для того, щоб китайські чаеделы не втратили мистецтво виробництва пуеру в своїх вишукуваннях, існує регламентована технологія виробництва.

Перша стадія.

У першій стадії із зібраних чайних листів видаляється смак і запах зелені. Листя розсипаються тонким шаром під палючим китайським сонцем і висушуються до тих пір, поки повністю не піде волога. В результаті виходить «ворсистий чай» (мао-ча). У деяких випадках листя додатково прожариваются в котлах, але це вже від лукавого, адже при цьому починає страждати якість.

Друга стадія.

Друга стадія — збір ворсистого сировини в великі купи, які змочуються водою і залишають для тривалого томління. Це ключовий момент у виробництві — процес природній повільної ферментації. Виходить «готовий чай» (шу ча): листя буріють і знаходять специфічний аромат, який з часом стає густіше й сильніше. Свій справжній смак пуер набуває після трьох-п'яти років старіння.

Третя стадія.

Під час завершальної третьої стадії листя просіваються і сушаться. Після того як чай висох, листя сортуються і пресуються. Так виходить традиційний шен пуер, він же «зелений пуер».

У сімдесятих роках ХХ століття попит на пуер став рости, швидкість доставки сировини збільшилася, чай не встигав дозріти до потрібного стану, що раніше відбувалося під час довгої дороги. Тому придумали технологію штучно прискореної ферментації. Процес простий: зібрані в купи чайне листя заливаються водою, це призводить до підвищення температури всередині — процес ферментації прискорюється. Власне, саме так і виходить той самий, всім відомий темний пуер з важким землистим ароматом і терпким смаком — шу пуер. В тому, що штучне старіння, нічого поганого немає — чай залишається натуральним продуктом.

Варто розуміти, що шен і шу — два різних види чаю, які відрізняються кольором, смаком і ароматом.

Вибір

З часом смакові якості пуеру тільки поліпшуються. Чим довше витримка, тим цінніше його смак і вище ціна. Придатними вважаються двох - і трирічні зразки. Проте різниця між ними і п'яти-, не кажучи вже про десятирічному чаї, істотна. При правильній закладці на зберігання чай здобуває нові властивості, змінює свій смак і запах. Зразки з особливо довгою витримкою збираються в чайні колекції і коштують по кілька тисяч доларів. У той же час варто пам'ятати, що крім віку важливо і сировина, з якої виготовлено чай.

Колір.

Шен — блідо-зелений. Чим темніше, тим старше, відповідно — якісніше. Шу — спочатку коричневий.

Запах.

Землистий і деревне. Чай відмінно поглинає сторонні запахи, тому що хороший пресований млинець не повинен пахнути ні цвіллю, ні їжею.

Смак.

Терпкий і землистий. Кому-то в перший раз нагадує смак в'яленої риби. До речі, справжній мужик не стане купувати пуер з ароматизаторами або смаковими добавками.

Зберігання.

Помірність світла і відсутність сторонніх запахів.

Структура листя.

Цільні і чисті сухі листя без плісняви та бруду. Білі листки — ознака високої якості чаю. Чим більше білих листя в млинці, тим дорожче чай.

Заварка і вживання.

Мало вибрати хороший чай, треба зуміти його правильно заварити. Для заварки пуеру підходить класичний спосіб (пиньча), який вимагає мінімальної кількості чайних інструментів: глиняного або скляного чайника на 150-200 мл, лаха (чаші справедливості), невеликих чашок і «чайного божества» у формі глиняної фігурки. Горезвісна чаша потрібна для готування чаю однієї фортеці для всіх гостей.

Підготовка води.

Підійде відфільтрована і відстояна протягом доби. Ідеальний варіант — джерельна. Доводити її до повного кипіння не слід, окріп повинен бути «молодим», близько 90 градусів. Наповніть доверху окропом чайник. Прогревшая чайник вода виливається в чахай, звідти по чашках. Засипте чай з розрахунку 1 столова ложка на людину. Окріп зливається в чайник до рівня шийки, акуратно, по стінці судини. Так відбувається «знайомство чаю з водою». Перша заварка не п'ється і виливається після 20-40 секунд очікування, щоб видалити пил, який залишається в пуэре після декількох років витримки. Заваріть повторно, збільшуючи час кожної наступної заварки приблизно на 20-30 секунд. Хороший пуер можна заварювати від 5 до 10 разів. Чайний настій переливається з чайника в чахай, з чахая — по невеликих чашках. Після завершення чаювання необхідно обполоснути начиння і поставити поруч. Посуд повинна бути завжди готовою для заварювання.

Поради по вживанню.

1. Не пити на порожній шлунок та відразу після їжі.

2. Уникати міцної заварки і не заварювати чай занадто довго.

3. Не давати чайному листю в чайнику охолонути, не залишати бродити на ніч.

Приємного чаювання!)